магнесин

магнеси́н

[від грец. μάγνης – магніт і σΰγ (χρονος) – одночасний]

Пристрій для керування механізмами на віддалі та передавання показань вимірювальних приладів.

Значення в інших словниках

1. магнесин — магнеси́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. магнесин — -а, ч., спец. Датчик кутового положення вала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. магнесин — МАГНЕСИ́Н, а, ч., техн. Безконтактний перетворювач кутового положення вала машини або приводу на електричний сигнал, що застосовують у системах дистанційного керування та контролю. У схемах синхронного зв'язку використовують магнітоелектричні машини – магнесини (з наук.-техн. літ.).  Словник української мови у 20 томах