модальність

мода́льність

(від лат. modus – спосіб)

1. Граматична категорія, що виражає відношення змісту висловлювання до об’єктивної дійсності. М. є істотною ознакою речення. М. може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами. До модальних слів і часток належать «треба», «може», «навряд» тощо.

2. У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджується – можливість, дійсність чи необхідність чогось.

Значення в інших словниках

1. модальність — мода́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. модальність — -ності, ж. 1》 Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. модальність — (від лат. modus — міра) — 1. В теорії лада — спосіб звуковисотної організації, основу якої складає звукорядний принцип на відміну від тональності з її технікою центра або співзвуччя.  Словник-довідник музичних термінів
4. модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Семантична категорія, яка виражає ставлення мовця до змісту його висловлення, цільову настанову мовлення, відношення змісту висловлення до дійсності.  Словник української мови у 20 томах
5. модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності і виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах