модальність

мода́льність

-ності, ж.

1》 Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.

2》 У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним вірогідності, тобто від того, що в ньому стверджується – можливість, дійсність чи необхідність чогось.

3》 муз. В теорії ладу – спосіб звуковисотної організації, в основі якого лежить звукорядний принцип, на відміну від тональності з її технікою центрального тону або співзвуччя.

Значення в інших словниках

1. модальність — мода́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. модальність — (від лат. modus — міра) — 1. В теорії лада — спосіб звуковисотної організації, основу якої складає звукорядний принцип на відміну від тональності з її технікою центра або співзвуччя.  Словник-довідник музичних термінів
3. модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Семантична категорія, яка виражає ставлення мовця до змісту його висловлення, цільову настанову мовлення, відношення змісту висловлення до дійсності.  Словник української мови у 20 томах
4. модальність — мода́льність (від лат. modus – спосіб) 1. Граматична категорія, що виражає відношення змісту висловлювання до об’єктивної дійсності. М. є істотною ознакою речення. М. може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності і виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах