модальність

МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.

Семантична категорія, яка виражає ставлення мовця до змісту його висловлення, цільову настанову мовлення, відношення змісту висловлення до дійсності.

У плані вивчення засобів передачі суб'єктивної модальності в діалозі значний інтерес становлять емоційно-оцінні вигукові висловлення (з наук. літ.);

У вітчизняній синтаксичній науці склалися два основні погляди на модальність: 1. Модальність вважається граматичною категорією, яка характеризує зміст речення з позиції реальності/ірреальності; 2.Модальність означає граматикалізоване ставлення мовця до дійсності (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. модальність — мода́льність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. модальність — -ності, ж. 1》 Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. модальність — (від лат. modus — міра) — 1. В теорії лада — спосіб звуковисотної організації, основу якої складає звукорядний принцип на відміну від тональності з її технікою центра або співзвуччя.  Словник-довідник музичних термінів
4. модальність — мода́льність (від лат. modus – спосіб) 1. Граматична категорія, що виражає відношення змісту висловлювання до об’єктивної дійсності. М. є істотною ознакою речення. М. може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності і виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах