Словник іншомовних слів Мельничука

момент

моме́нт

(від лат. momentum – рух, поштовх, мить)

1. Дуже короткий проміжок часу, мить.

2. Певний проміжок часу, етап у розвитку чого-небудь.

3. Обставина, окрема сторона якого-небудь явища.

4. Добуток якоїсь фізичної величини і її плеча (віддалі до точки або до осі обертання), напр., М. сили, М. кількості руху.

Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука

Значення в інших словниках

  1. момент — моме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. момент — Мить, мент; (життя) етап.  Словник синонімів Караванського
  3. момент — див. мить  Словник синонімів Вусика
  4. момент — [момент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
  5. момент — -у, ч. 1》 Те саме, що мить; мент. || чого, який. Короткий відтинок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані. 2》 Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. момент — 1. мить, часинка, див. врем'я, миг 2. зумовини, обставини, чинник 3. див. інерція  Словник чужослів Павло Штепа
  7. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить. Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Олесь Досвітній); Момент – і вітрило в човні, зв'язане...  Словник української мови у 20 томах
  8. момент — лови́ти моме́нт (мент). Використовувати слушну нагоду; не упускати якоїсь можливості. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів. Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень (Ю.  Фразеологічний словник української мови
  9. момент — МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М.  Словник синонімів української мови
  10. момент — Моме́нт, -ту, -тові; -ти; -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить; мент. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах