момент

МИТЬ (дуже короткий відрізок часу), ХВИЛИ́НА, ХВИ́ЛЯ розм., ХВИ́ЛЬКА розм., МОМЕ́НТ, МЕНТ розм., МЕТ діал. Великі дівочі очі мить дивились пильно на дві постаті перед собою (Ю. Смолич); Хвилина — і табун мов буря понесла (М. Рильський); Хай то була лише хвиля щастя, але ж вона була, і її ніхто вже не зітре з пам'яті! (М. Чабанівський); Іскров хвильку помовчав (О. Бойченко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась. Збирала гриби (О. Досвітній); Ще один мент — і свиня стягнула б дитину з лави (С. Васильченко); — Пора, — каже старший брат і встає. В один мет усі вони були на ході (Марко Вовчок).

НАГО́ДА (зручні, сприятливі для здійснення чого-небудь обставини), ОКА́ЗІЯ розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) заст.; ВИ́ПАДОК (звичайно про непередбачену, раптову нагоду); МОМЕ́НТ (звичайно про коротку й непередбачену нагоду). Скориставшися з нагоди, що мова зайшла про шахту, Січкарук запитала, як у Циганка виникла ідея нового методу (О. Гуреїв); Коли Нестор шукав зустрічей з Орисею, то він.. підбирав для цього завжди якусь оказію: то похорони, то весілля.., то концерт відомого співака (Ірина Вільде); Цвета вбиралась у тутешню одежу, при тій спосібності і я міряла сей костюм, але мені в ньому погано (Леся Українка); Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (О. Донченко); — Інколи розвідникові доведеться пролежати на снігу і день, і добу, чекаючи слушного моменту (І. Багмут).

Значення в інших словниках

1. момент — моме́нт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. момент — Мить, мент; (життя) етап.  Словник синонімів Караванського
3. момент — див. мить  Словник синонімів Вусика
4. момент — [момент] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
5. момент — -у, ч. 1》 Те саме, що мить; мент. || чого, який. Короткий відтинок часу, коли виконується, відбувається якась дія; короткий час перебування в певному стані. 2》 Певний проміжок часу, етап у житті, у розвитку чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. момент — 1. мить, часинка, див. врем'я, миг 2. зумовини, обставини, чинник 3. див. інерція  Словник чужослів Павло Штепа
7. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить. Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Олесь Досвітній); Момент – і вітрило в човні, зв'язане...  Словник української мови у 20 томах
8. момент — моме́нт (від лат. momentum – рух, поштовх, мить) 1. Дуже короткий проміжок часу, мить. 2. Певний проміжок часу, етап у розвитку чого-небудь. 3. Обставина, окрема сторона якого-небудь явища.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. момент — лови́ти моме́нт (мент). Використовувати слушну нагоду; не упускати якоїсь можливості. Я ловлю момент і вирізую з картини цілу сцену на декілька метрів. Режисер злякано на мене зиркає, але я не чую заперечень (Ю.  Фразеологічний словник української мови
10. момент — Моме́нт, -ту, -тові; -ти; -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. момент — МОМЕ́НТ, у, ч. 1. Те саме, що мить; мент. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); Вона на момент розігнулась у струнку різьблену постать і знову нахилилась (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах