моногамія

монога́мія

(від моно... і ...гамія)

1. Одношлюбність; форма шлюбу та сім’ї, міцний союз чоловіка й жінки разом з їхніми дітьми.

2. У тварин такі відносини між статями, коли самець протягом більш-менш тривалого часу (один або кілька сезонів, а то й все життя) спаровується з однією і тією самою самкою і звичайно бере участь у вигодовуванні нащадків.

Значення в інших словниках

1. моногамія — монога́мія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. моногамія — -ї, ж. 1》 Форма шлюбу, за якої кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; прот. полігамія. 2》 У тварин – спаровування самця протягом одного або кількох сезонів з тією самою самкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моногамія — Єдиноженство, див. моногінія  Словник чужослів Павло Штепа
4. моногамія — МОНОГА́МІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Існує безперечний зв'язок між моногамією і визнанням особистісної природи жінки ..  Словник української мови у 20 томах
5. моногамія — Шлюб одного чоловіка з однією жінкою.  Універсальний словник-енциклопедія
6. моногамія — ОДНОШЛЮ́БНІСТЬ (форма шлюбу і сім'ї — одночасне перебування в подружніх зв'язках лише з однією особою), МОНОГА́МІЯ книжн.  Словник синонімів української мови
7. моногамія — Монога́мія, -мії, -мією (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. моногамія — МОНОГА́МІЯ, ї, ж. 1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія. Дикунству відповідав груповий шлюб, варварству — парний шлюб, цивілізації — моногамія (Енгельс, Походж.  Словник української мови в 11 томах
9. моногамія — рос. моногамия одношлюбність; форма шлюбу та сім'ї, міцний союз чоловіка і дружини разом з їхніми дітьми.  Eкономічна енциклопедія