моногамія
МОНОГА́МІЯ, ї, ж.
1. Форма шлюбу, при якій кожен може бути одруженим одночасно тільки з однією особою іншої статі; одношлюбність; протилежне полігамія.
Дикунству відповідав груповий шлюб, варварству — парний шлюб, цивілізації — моногамія (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 59);
Католиком пан Ба-довський був запеклим, проте він принципово розходився з римським папою щодо моногамії подружжя (Козл., Ю. Крук, 1957, 367).
2. У тварин — спаровування самця протягом одного або кількох сезонів з однією й тією самою самкою.
Величні круторогі дикі барани.. творять герць.. за право моногамії (Досв., Гюлле, 1961, 150).
Словник української мови (СУМ-11)