моногамний

МОНОГА́МНИЙ, а, е. Стос. до моногамії; одношлюбний.

Як моногамні тварини, вовки живуть сім’ями (Наука-,2,1959,46).

Значення в інших словниках

1. моногамний — монога́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. моногамний — -а, -е. Стос. до моногамії; одношлюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. моногамний — МОНОГА́МНИЙ, а, е. Стос. до моногамії; одношлюбний. Як моногамні тварини, вовки живуть сім'ями (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах