мономер

мономе́р

(від моно... і ...мер)

низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів.

Значення в інших словниках

1. мономер — мономе́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри.  Словник української мови у 20 томах
3. мономер — Хіміч. сполука (з малою молекулярною масою), яка є вихідною речовиною в реакції полімеризації.  Універсальний словник-енциклопедія
4. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри.  Словник української мови в 11 томах