мономер

мономе́р

(від моно... і ...мер)

низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мономер — мономе́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри. Словник української мови у 20 томах
  3. мономер — Хіміч. сполука (з малою молекулярною масою), яка є вихідною речовиною в реакції полімеризації. Універсальний словник-енциклопедія
  4. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри. Словник української мови в 11 томах