мономер

Хіміч. сполука (з малою молекулярною масою), яка є вихідною речовиною в реакції полімеризації.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мономер — мономе́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри. Словник української мови у 20 томах
  3. мономер — мономе́р (від моно... і ...мер) низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри. Словник української мови в 11 томах