мономер

Хіміч. сполука (з малою молекулярною масою), яка є вихідною речовиною в реакції полімеризації.

Значення в інших словниках

1. мономер — мономе́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри.  Словник української мови у 20 томах
3. мономер — мономе́р (від моно... і ...мер) низькомолекулярна хімічна сполука, яка є первісним матеріалом для синтезу полімерів.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. мономер — МОНОМЕ́Р див. мономе́ри.  Словник української мови в 11 томах