Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
Значення в інших словниках
монотеїзм —
монотеї́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
монотеїзм —
-у, ч., книжн. Те саме, що єдинобожжя; прот. політеїзм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
монотеїзм —
Єдинобожжя
Словник чужослів Павло Штепа
монотеїзм —
МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм. Є такі релігії, що визнають одного бога, – це монотеїзм (П. Колесник).
Словник української мови у 20 томах
монотеїзм —
Віра в існування одноосібного Бога, що є гол. предметом релігійної шани (християнство, юдаїзм, іслам); протилежність політеїзму.
Універсальний словник-енциклопедія
монотеїзм —
МОНОТЕЇЗМ (від грецьк. μόνοζ — єдиний, θεοζ — Бог) — форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному Богу. Єдинобожжя складається зазвичай у сформованих етносів, за досить розвинутих економічних умов та активних господарських зв'язків...
Філософський енциклопедичний словник
монотеїзм —
МОНОТЕЇ́ЗМ, ЄДИНОБО́ЖЖЯ. — Є такі релігії, що визнають одного бога — це монотеїзм; є такі, що визнають багато богів, — це політеїзм (П. Колесник).
Словник синонімів української мови
монотеїзм —
Монотеї́зм, -му, -мові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
монотеїзм —
МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм. Є такі релігії, що визнають одного бога, — це монотеїзм (Кол., Терен.., 1959,235).
Словник української мови в 11 томах