монотеїзм

МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм.

Є такі релігії, що визнають одного бога, — це монотеїзм (Кол., Терен.., 1959,235).

Значення в інших словниках

1. монотеїзм — монотеї́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. монотеїзм — -у, ч., книжн. Те саме, що єдинобожжя; прот. політеїзм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. монотеїзм — Єдинобожжя  Словник чужослів Павло Штепа
4. монотеїзм — МОНОТЕЇ́ЗМ, у, ч., книжн. Те саме, що єдинобо́жжя; протилежне політеїзм. Є такі релігії, що визнають одного бога, – це монотеїзм (П. Колесник).  Словник української мови у 20 томах
5. монотеїзм — (від моно... і теїзм) однобожність; віра в єдиного бога.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. монотеїзм — Віра в існування одноосібного Бога, що є гол. предметом релігійної шани (християнство, юдаїзм, іслам); протилежність політеїзму.  Універсальний словник-енциклопедія
7. монотеїзм — МОНОТЕЇЗМ (від грецьк. μόνοζ — єдиний, θεοζ — Бог) — форма вірувань і культу, що полягають у поклонінні єдиному Богу. Єдинобожжя складається зазвичай у сформованих етносів, за досить розвинутих економічних умов та активних господарських зв'язків...  Філософський енциклопедичний словник
8. монотеїзм — МОНОТЕЇ́ЗМ, ЄДИНОБО́ЖЖЯ. — Є такі релігії, що визнають одного бога — це монотеїзм; є такі, що визнають багато богів, — це політеїзм (П. Колесник).  Словник синонімів української мови
9. монотеїзм — Монотеї́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)