монотеїст МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках монотеїст — монотеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови монотеїст — -а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Великий тлумачний словник сучасної мови монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови у 20 томах монотеїст — Монотеї́ст, -та; -ї́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)