Словник української мови у 20 томах

монотеїст

МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн.

Прибічник, послідовник монотеїзму.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. монотеїст — монотеї́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. монотеїст — -а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монотеїст — Монотеї́ст, -та; -ї́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму.  Словник української мови в 11 томах