монотеїст
МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн.
Прибічник, послідовник монотеїзму.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монотеїст — монотеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- монотеїст — -а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монотеїст — Монотеї́ст, -та; -ї́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови в 11 томах