монотеїст
Монотеї́ст, -та; -ї́сти, -тів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монотеїст — монотеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- монотеїст — -а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови у 20 томах
- монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови в 11 томах