1. Словник української мови в 11 томах

монотеїст

МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монотеїст — монотеї́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. монотеїст — -а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монотеїст — МОНОТЕЇ́СТ, а, ч., книжн. Прибічник, послідовник монотеїзму. Словник української мови у 20 томах
  4. монотеїст — Монотеї́ст, -та; -ї́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)