мумія

му́мія

(араб., від перс. мум – віск)

1. Залізоокисний природний пігмент. Застосовують для виготовлення фарб та емалей.

2. Труп людини або тварини, збережений від розкладу штучним способом або внаслідок діяння природних чинників.

Значення в інших словниках

1. мумія — му́мія 1 іменник жіночого роду труп му́мія 2 іменник жіночого роду фарба  Орфографічний словник української мови
2. мумія — МУМІЯ – МУМІЄ Мумія1, -ї, ор. -єю. Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу бальзамуванням, а також переносно: єгипетські мумії. Чоловік з чорним обличчям придивився до Фатьми: – Ах ти ж мумія засушена! (Ю.Яновський). Мумія2, спец.  Літературне слововживання
3. мумія — I -ї, ж. 1》 Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу; набальзамований труп. || Труп людини або тварини, що не розклався внаслідок діяння природних чинників. 2》 перен., зневажл., лайл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мумія — МУ́МІЯ¹, ї, ж. 1. Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу; набальзамований труп. І сміялись безумні нащадки, що й мумії предків не вічні...  Словник української мови у 20 томах
5. мумія — Останки, які в натуральний спосіб або в результаті застосування консервуючих засобів не підлягли розкладові; муміфікування останків було дуже поширене у стародавньому Єгипті; існували також м. священних тварин (ібіси, коти, крокодили).  Універсальний словник-енциклопедія
6. мумія — Му́мія, -мії, -мією; му́мії, -мій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мумія — МУ́МІЯ¹, ї, ж. 1. Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу; набальзамований труп. І сміялись безумні нащадки, що й мумії предків не вічні… (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах