мумія
МУ́МІЯ¹, ї, ж.
1. Труп людини або тварини, штучно збережений від розкладу; набальзамований труп.
І сміялись безумні нащадки, що й мумії предків не вічні... (Леся Українка);
Набальзамовані трупи – мумії – можуть зберігатися дуже довгий час – багато сотень і тисяч років (Ю. Смолич);
* У порівн. Вони [панни] були позавірчувані в шуби, .. в кохти [кофти], у товсті хустки та хусточки, як єгипетські мумії (І. Нечуй-Левицький);
// Труп людини або тварини, що не розклався внаслідок діяння природних чинників.
2. перен., зневажл. Про малорухливу, худу або не здатну до сильних почуттів людину.
Чим він кращий від останнього лихваря? Ця мумія з щурячими очима! (З. Тулуб);
Чоловік з чорним обличчям придивився до Фатьми: – Ах ти ж мумія засушена! (Ю. Яновський).
МУ́МІЯ², ї, ж., спец.
Мінеральна фарба у вигляді порошку, що має колір від ясно-червоного до темно-брунатного.
Деякі природні різновиди окису заліза використовують як мінеральні фарби під назвами: охра, залізний сурик, мумія (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)