міміка

мі́міка

(від грец. μιμικός – наслідуваний)

1. Рух м’язів обличчя людини відповідно до її почуттів чи настрою.

2. Мистецтво (уміння) виражати думки й почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя тощо.

Значення в інших словниках

1. міміка — мі́міка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. міміка — -и, ж. 1》 Рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. 2》 Уміння виражати думки й почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. міміка — Миги, див. пантоміміка, жест  Словник чужослів Павло Штепа
4. міміка — (від гр. Mimikos — наслідування) — виражальні рухи м’язів обличчя, форма виявлення почуттів і психічних станів людини, що посідає важливе місце в музично-виконавській діяльності митціві свідчить про рівень акторської майстерності співаків (І.  Словник-довідник музичних термінів
5. міміка — МІ́МІКА, и, ж. Рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. Виголосив [оборонець] промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця (І.  Словник української мови у 20 томах
6. міміка — Мі́міка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. міміка — МІ́МІКА, и, ж. Рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. Виголосив [оборонець] промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця (Фр.  Словник української мови в 11 томах