міміка
МІ́МІКА, и, ж. Рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва.
Виголосив [оборонець] промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця (Фр., VI, 1951, 273);
Від усієї його жвавої постаті.., від багатющої міміки.., від усієї його неповторної динамічної юності віє таким нищівним для всіляких сумнівів оптимізмом, що хата повеселішала вся (Довж., І, 1958, 74);
Користуючись економними художньо-творчими засобами — жестами, мімікою та інтонаціями, він [М. Кропивницький] умів тонко виявляти думки і почуття зображуваного персонажа (Минуле укр. театру, 1953, 34).
Словник української мови (СУМ-11)