міміка —
мі́міка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
міміка —
-и, ж. 1》 Рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. 2》 Уміння виражати думки й почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
міміка —
(від гр. Mimikos — наслідування) — виражальні рухи м’язів обличчя, форма виявлення почуттів і психічних станів людини, що посідає важливе місце в музично-виконавській діяльності митціві свідчить про рівень акторської майстерності співаків (І.
Словник-довідник музичних термінів
міміка —
МІ́МІКА, и, ж. Рухи м'язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. Виголосив [оборонець] промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця (І.
Словник української мови у 20 томах
міміка —
мі́міка (від грец. μιμικός – наслідуваний) 1. Рух м’язів обличчя людини відповідно до її почуттів чи настрою. 2. Мистецтво (уміння) виражати думки й почуття, створювати образи за допомогою рухів рук, обличчя тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
міміка —
Мі́міка, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
міміка —
МІ́МІКА, и, ж. Рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній душевний стан людини; один з важливих елементів акторського мистецтва. Виголосив [оборонець] промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця (Фр.
Словник української мови в 11 томах