олеїн

(від лат. oleum – олія)

1. Сполука гліцерину з олеїновою кислотою. О. поширений разом з пальмітином і стеарином у тваринних і рослинних жирах.

2. Суміш рідких жирних кислот (переважно олеїнової кислоти) з домішками пальмітинової і стеаринової кислот. О. одержують розщепленням жирів.

Значення в інших словниках

1. олеїн — олеї́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. олеїн — -у, ч., хім. Суміш рідких жирних кислот, головною складовою частиною яких є олеїнова кислота.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. олеїн — ОЛЕЇ́Н, у, ч., хім. Суміш рідких жирних кислот, головною складовою частиною яких є олеїнова кислота, з домішками пальмітинової і стеаринової кислот. Олеїн одержують розщепленням жирів.  Словник української мови у 20 томах
4. олеїн — Олеї́н, -ї́ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. олеїн — ОЛЕЇ́Н, у, ч., хім. Суміш рідких жирних кислот, головною складовою частиною яких є олеїнова кислота.  Словник української мови в 11 томах