пресвітер

пресві́тер

(від грец. πρεσβύτερος – старший, старійшина)

1. У католицькій і православній церквах священик.

2. Виборний керівник громади пресвітеріанської церкви.

Значення в інших словниках

1. пресвітер — Презви́тер, пресві́тер: — священик, у більшості християнських сект — виборний керівник релігійної громади [51]  Словник з творів Івана Франка
2. пресвітер — пресві́тер іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. пресвітер — І заст. пресбитер Те саме, що ієрей  Словник церковно-обрядової термінології
4. пресвітер — -а, ч. 1》 У православній і католицькій церквах – священик. 2》 У кальвіністів Англії, Нідерландів та деяких інших країн і в більшості християнських сект – виборний керівник релігійної громади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пресвітер — Священик, див. протопресвітер  Словник чужослів Павло Штепа
6. пресвітер — ПРЕСВІ́ТЕР, а, ч. 1. У православній і католицькій церквах – священик. Як тільки з'явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (П.  Словник української мови у 20 томах
7. пресвітер — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.  Словник синонімів української мови
8. пресвітер — Пресві́тер, -тера; -тери, -рів або презбі́тер, -ра (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пресвітер — ПРЕСВІ́ТЕР, а, ч. 1. У православній і католицькій церквах — священик. Як тільки з’явився князь у дверях, пресвітер Ларивон сотворив коротку молитву (Загреб., Диво, 1968, 698).  Словник української мови в 11 томах