принц

(нім. Prinz, від лат. princeps – глава, володар)

титул особи, яка належить до царюючого дому.

Значення в інших словниках

1. принц — принц іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. принц — -а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. принц — ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської або іншої можновладної родини, а також особа, що має цей титул. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (М.  Словник української мови у 20 томах
4. принц — Принц, при́нца, -нцом; при́нці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. принц — ПРИНЦ, а, ч. Титул члена королівської родини або можновладного князя в Західній Європі, а також особа, що має цей титул. Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну (Рильський, І...  Словник української мови в 11 томах
6. принц — Принц, -ца м. Принцъ. Драг. 264. На тім весілю принци з єнчих землев били. Драг. 265.  Словник української мови Грінченка