пунктир

пункти́р

(нім. punktieren – робити крапки, від лат. punctum – крапка)

1. Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або крапок.

2. Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії.

Значення в інших словниках

1. пунктир — пункти́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пунктир — -у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. || Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пунктир — Крапчатка, крапча  Словник чужослів Павло Штепа
4. пунктир — ПУНКТИ́Р, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (М.  Словник української мови у 20 томах
5. пунктир — Пункти́р, -ру; -ти́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)