пунктир —
пункти́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пунктир —
-у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. || Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пунктир —
Крапчатка, крапча
Словник чужослів Павло Штепа
пунктир —
ПУНКТИ́Р, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (М.
Словник української мови у 20 томах
пунктир —
пункти́р (нім. punktieren – робити крапки, від лат. punctum – крапка) 1. Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або крапок. 2. Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії.
Словник іншомовних слів Мельничука