пунктир

пункти́р

-у, ч.

Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками.

|| Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії.

Значення в інших словниках

1. пунктир — пункти́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пунктир — Крапчатка, крапча  Словник чужослів Павло Штепа
3. пунктир — ПУНКТИ́Р, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пунктир — пункти́р (нім. punktieren – робити крапки, від лат. punctum – крапка) 1. Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або крапок. 2. Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. пунктир — Пункти́р, -ру; -ти́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)