пунктик

пу́нктик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до пункт 1), 2).

2》 жарт. Дивина, дивацтво, предмет палкого захоплення чим-небудь, яка-небудь нав'язлива думка.

Значення в інших словниках

1. пунктик — пу́нктик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пунктик — ПУ́НКТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пункт 1, 2. 2. жарт. Те саме, що пункт 4. [Марина Петрівна:] Ти й досі не віриш, що я можу цікавитися твоїми справами. [Безкоровайний:] Це моя манія недовір'я. Мій пунктик (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах