1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

пунктир

Пункти́р, -ру; -ти́ри, -рів

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пунктир — пункти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пунктир — -у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. || Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пунктир — Крапчатка, крапча Словник чужослів Павло Штепа
  4. пунктир — ПУНКТИ́Р, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пунктир — пункти́р (нім. punktieren – робити крапки, від лат. punctum – крапка) 1. Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або крапок. 2. Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії. Словник іншомовних слів Мельничука