1. Орфографічний словник української мови

пунктир

пункти́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пунктир — -у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. || Що-небудь розташоване переривчастою лінією; те, що створює враження переривчастої лінії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пунктир — Крапчатка, крапча Словник чужослів Павло Штепа
  3. пунктир — ПУНКТИ́Р, у, ч. Переривчаста лінія, утворена крапками або короткими рисками. Виблискує, крутячись, мідь коліщаток І стрічка в хвилястій пливе течії, Нотуючи чітко пунктири свої, Нової депеші тривожний початок (М. Словник української мови у 20 томах
  4. пунктир — пункти́р (нім. punktieren – робити крапки, від лат. punctum – крапка) 1. Лінія, утворена з близько розташованих рисочок або крапок. 2. Поліграфічна лінійка, що дає відбиток такої лінії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пунктир — Пункти́р, -ру; -ти́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)