пуф

(франц. pouf, англ. puff)

1. Низький ослінчик з м’яким (звичайно круглим) сидінням.

2. Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка.

Значення в інших словниках

1. пуф — пуф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пуф — -а, ч. 1》 М'який низький табурет. 2》 тільки мн., заст. Буфи. 3》 Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пуф — Вигадка, неправдиве  Словник чужослів Павло Штепа
4. пуф — ПУФ, а, ч. 1. М'який низький табурет. – Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Г. Хоткевич). 2. тільки мн., заст. Буфи. – Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. пуф — пуф 1. вигадка, нісенітниця (ст) ◊ говори́ти на пуф говорити навмання, розраховуючи на успіх (Франко) 2. крав. широкий рукав (ст): А то все – зовсім одна і та сама праця: і криноліни, і пуфи, і тюрнюри, і емансипація!...  Лексикон львівський: поважно і на жарт