Значення в інших словниках
-
пуф —
пуф іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
пуф —
-а, ч. 1》 М'який низький табурет. 2》 тільки мн., заст. Буфи. 3》 Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пуф —
ПУФ, а, ч. 1. М'який низький табурет. – Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Г. Хоткевич). 2. тільки мн., заст. Буфи. – Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
-
пуф —
пуф 1. вигадка, нісенітниця (ст) ◊ говори́ти на пуф говорити навмання, розраховуючи на успіх (Франко) 2. крав. широкий рукав (ст): А то все – зовсім одна і та сама праця: і криноліни, і пуфи, і тюрнюри, і емансипація!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
пуф —
(франц. pouf, англ. puff) 1. Низький ослінчик з м’яким (звичайно круглим) сидінням. 2. Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка.
Словник іншомовних слів Мельничука