пуф
ПУФ, а, ч.
1. М'який низький табурет.
– Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Г. Хоткевич).
2. тільки мн., заст. Буфи.
– Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)