1. Словник української мови у 20 томах

пуф

ПУФ, а, ч.

1. М'який низький табурет.

– Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Г. Хоткевич).

2. тільки мн., заст. Буфи.

– Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуф — пуф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пуф — -а, ч. 1》 М'який низький табурет. 2》 тільки мн., заст. Буфи. 3》 Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пуф — Вигадка, неправдиве Словник чужослів Павло Штепа
  4. пуф — пуф 1. вигадка, нісенітниця (ст) ◊ говори́ти на пуф говорити навмання, розраховуючи на успіх (Франко) 2. крав. широкий рукав (ст): А то все – зовсім одна і та сама праця: і криноліни, і пуфи, і тюрнюри, і емансипація!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пуф — (франц. pouf, англ. puff) 1. Низький ослінчик з м’яким (звичайно круглим) сидінням. 2. Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка. Словник іншомовних слів Мельничука