пуфик
ПУ́ФИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до пуф 1.
Він швидкими кроками мережить кімнату з кутка в куток, обминаючи пуфики, недоладно розставлені по кімнаті (Н. Рибак);
На пуфиках, .. випростовуючи спини, сиділо кілька військових і один цивільний (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me