пуф
пуф 1. вигадка, нісенітниця (ст)
◊ говори́ти на пуф говорити навмання, розраховуючи на успіх (Франко)
2. крав. широкий рукав (ст): А то все – зовсім одна і та сама праця: і криноліни, і пуфи, і тюрнюри, і емансипація! Все має тілько одну мету – здобувати серця мужчин, полювати на мужчин, уловляти вселенную з вусами! (Франко)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пуф — пуф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пуф — -а, ч. 1》 М'який низький табурет. 2》 тільки мн., заст. Буфи. 3》 Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пуф — Вигадка, неправдиве Словник чужослів Павло Штепа
- пуф — ПУФ, а, ч. 1. М'який низький табурет. – Ну, от тепер сідайте тут, – і вона показала йому місце біля своїх ніг. Він притягнув низенький пуф і сів (Г. Хоткевич). 2. тільки мн., заст. Буфи. – Була мода на кріноліни, потім на пуфи, потім на капелюшики з пташками (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- пуф — (франц. pouf, англ. puff) 1. Низький ослінчик з м’яким (звичайно круглим) сидінням. 2. Помилкова, фальшива звістка, недоладна вигадка. Словник іншомовних слів Мельничука