путо

Значення в інших словниках

1. путо — пу́то іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. путо — (яким спутують) мотузок, ремінь, ланцюг; мн. ПУТА, кайдани, П. закови, од. ретязь; (самітників) вериги. Словник синонімів Караванського
3. путо — -а, с. (мн. пута, пут). 1》 Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу). 2》 Кайдани, ремені, мотуззя, якими зв'язують руки та ноги людини, щоб позбавити її свободи рухів. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. путо — ПУ́ТО, а, с. (мн. пу́та, пут). 1. Ремінь, мотузка, ланцюг, якими стягують ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити свободу її пересування (перев. під час випасу). Ой коні мої червонії, зеленії пута (П. Словник української мови у 20 томах
5. путо — лама́ти / полама́ти (злама́ти, розлама́ти і т. ін.) пу́та. Звільнятися від того, що обмежує, сковує, гнітить і т. ін. кого-, що-небудь. Земле, моя всеплодющая мати,.. Силу рукам дай, щоб пута ламати (І. Франко); Якби знав я чари, що спиняють хмари.. Фразеологічний словник української мови
6. путо — КАЙДА́НИ (з'єднані між собою ланцюгом залізні кільця, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах заарештованого або в'язня, каторжника), КАЙДА́ННЯ рідше, ЛАНЦЮГИ́ (ЛАНЦЮ́Г рідше), ЛА́НЦІ (ЛА́НЕЦЬ) діал., ЛАНЦ діал., ОКО́ВИ, ПУ́ТА (ПУ́ТО) із сл. Словник синонімів української мови
7. путо — Пу́то, -та, -тові; пу́та, пут Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. путо — Путо, -та с. Преимущ. во мн. пута. 1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута. Мет. 56. 2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута. н. п. Словник української мови Грінченка