путівка —
путі́вка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
путівка —
[пут’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -т'івок
Орфоепічний словник української мови
путівка —
-и, ж. 1》 Офіційне посвідчення, що видається особі, яку направляють куди-небудь (на роботу, відпочинок, навчання і т. ін.). 2》 спец. Листок, на якому записується маршрут і завдання для водіїв транспорту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
путівка —
ПУТІ́ВКА, и, ж. 1. Офіційне посвідчення, що видається особі, яку направляють куди-небудь (на роботу, відпочинок, навчання і т. ін.). З 10-го він мав на місяць путівку в Сочі до будинку відпочинку (В. Підмогильний); Гена ..
Словник української мови у 20 томах
путівка —
путі́вка в життя́. Те, що відкриває кому-, чому-небудь дорогу до чогось, дає можливість зайняти певне становище у суспільстві. Я вас завжди любитиму, бо ви мені дали путівку в шахтарське життя (Ю.
Фразеологічний словник української мови