піридин

піриди́н

(від грец. πυρίδιον – вогник)

органічна азотовмісна сполука; безбарвна прозора рідина з неприємним запахом. Застосовують в аналітичній хімії, для синтезу фармацевтичних препаратів, барвників тощо.

Значення в інших словниках

1. піридин — піриди́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. піридин — -у, ч. Отруйна легкозаймиста безбарвна прозора гігроскопічна рідина з неприємним різким запахом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піридин — ПІРИДИ́Н, у, ч. Отруйна легкозаймиста безбарвна прозора гігроскопічна рідина з неприємним різким запахом. Запах бергамотового масла, піридину, толуолу знижує поріг присмеркового зору (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. піридин — ПІРИДИ́Н, у, ч. Отруйна легкозаймиста безбарвна прозора гігроскопічна рідина з неприємним різким запахом. — Перший радянський піридин повинен з’явитися на нашому заводі (Шовк.  Словник української мови в 11 томах