резервація

резерва́ція, резерва́т

(від лат. reservatio – зберігання)

1. Зберігання чого-небудь, залишення в запасі, в резерві.

2. Залишення за собою права знову повернутися до якогось питання.

3. Території, відведені для примусового поселення корінного населення (напр., індіанців у США і Канаді, народів банту в Південно-Африканській Республіці, аборигенів Австралії в Австралійському Союзі). Створюються з метою загарбання кращих земель у корінного населення. Р. – один з проявів жорстокої расової і національної дискримінації.

4. Територія, природні багатства якої перебувають під особливою охороною держави; заповідник.

Значення в інших словниках

1. резервація — резерва́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. резервація — РЕЗЕРВАЦІЯ – РЕЗЕРВАТ Резервація, -ї, ор. -єю. 1. Залишення когось у резерві: резервація військ. 2. Місце примусового оселення корінних мешканців.  Літературне слововживання
3. резервація — -ї, ж. 1》 Збереження чого-небудь у резерві (у 3 знач.). 2》 У деяких країнах – місце відокремленого поселення корінних жителів. 3》 Територія, природні багатства якої перебувають під особливою охороною держави; заповідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. резервація — РЕЗЕРВА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Збереження чого-небудь у резерві (у 1 знач.). Він виступає проти всіх заходів, спрямованих на ліквідацію фашистських резервацій (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
5. резервація — РЕЗЕРВА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Збереження чого-небудь у резерві (у 3 знач.). Він виступає проти всіх заходів, спрямованих на ліквідацію фашистських резервацій (Смолич, Після війни, 1947, 72).  Словник української мови в 11 томах
6. резервація — рос. резервация 1. Збереження будь-чого, залишення про запас, у резерві. 2. Залишення за собою права знову повернутися до будь-якого питання. 3. Територія, природні багатства якої перебувають під особливою охороною держави, заказник, заповідник.  Eкономічна енциклопедія