резервація
РЕЗЕРВА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Збереження чого-небудь у резерві (у 3 знач.).
Він виступає проти всіх заходів, спрямованих на ліквідацію фашистських резервацій (Смолич, Після війни, 1947, 72).
2. У деяких капіталістичних країнах — місце примусового оселення корінних жителів з метою загарбання у них кращих земель.
— Нас, червоношкірих, — хто залишився живий, — загнали на ці невеличкі клаптики землі, що білі називають резерваціями (Кулик, Записки консула, 1958, 14);
Довідавшись, що недалеко знаходяться резервації, в яких зібрані залишки вимираючого індійського племені чорноногих на чолі із вождем Імасізом, він виявив бажання їх відвідати (Рад. літ-во, 5, 1958, 18).
Словник української мови (СУМ-11)