рефлектор

рефле́ктор

(від лат. reflecto – вигинаю, відбиваю)

1. Металеве або скляне ввігнуте дзеркало, яке відбиває світло.

2. Телескоп, зображення в якому утворюється завдяки відбиттю світла увігнутим дзеркалом.

3. Система дротів навколо антени для утворення напрямленого випромінювання радіохвиль.

Значення в інших словниках

1. рефлектор — рефле́ктор іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рефлектор — [реифлектор] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. рефлектор — -а, ч. 1》 Пристрій, що змінює напрям та інтенсивність світлового проміння в освітлювальних приладах, радіохвиль у радіотехнічних пристроях і т. ін. || Відбивач світла у формі ввігнутого дзеркала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рефлектор — Виблискачка, висвінча  Словник чужослів Павло Штепа
5. рефлектор — РЕФЛЕ́КТОР, а, ч. 1. Пристрій, що змінює напрям та інтенсивність світлового проміння в освітлювальних приладах, радіохвиль у радіотехнічних пристроях, теплового випромінювання в обігрівальних приладах і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. рефлектор — Параболічне дзеркало, у фокусі якого розташоване джерело світла; дає паралельний потік світла.  Універсальний словник-енциклопедія
7. рефлектор — Рефле́ктор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рефлектор — РЕФЛЕ́КТОР, а, ч. 1. Пристрій, що змінює напрям та інтенсивність світлового проміння в освітлювальних приладах, радіохвиль у радіотехнічних пристроях і т. ін.  Словник української мови в 11 томах