рецитація

рецита́ція

(від лат. recito – читаю вголос)

читання або декламування перед слухачами.

Значення в інших словниках

1. рецитація — рецита́ція іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. рецитація — -ї, ж., заст. Дія за знач. рецитувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рецитація — РЕЦИТА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Дія за знач. рецитува́ти. Рецитації, оспівування верхніх звуків мелодії, раптовий спад мелодії в кінці фраз, своєрідна імпровізаційність, ритмічна невимушеність, гармонічна простота .. – усі ці моменти Лисенко міг спостерегти в народній практиці (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. рецитація — рецита́ція декламування (ст): Завдяки тим рецитаціям я теж попав у студентську пресу. На студентському форумі був організований літературний конкурс, який відбувся в Літературно-Мистецькому Клюбі.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. рецитація — Читання або декламування перед слухачами.  Універсальний словник-енциклопедія
6. рецитація — РЕЦИТА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Дія за знач. рецитува́ти. Рецитації, оспівування верхніх звуків мелодії, раптовий спад мелодії в кінці фраз, своєрідна імпровізаційність, ритмічна невимушеність, гармонічна простота..  Словник української мови в 11 томах