рецитація
РЕЦИТА́ЦІЯ, ї, ж., заст. Дія за знач. рецитува́ти.
Рецитації, оспівування верхніх звуків мелодії, раптовий спад мелодії в кінці фраз, своєрідна імпровізаційність, ритмічна невимушеність, гармонічна простота.. — усі ці моменти Лисенко міг спостерегти в народній практиці (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 52).
Словник української мови (СУМ-11)