синтаксис

си́нтаксис

(грец. σύνταξις – побудова, зв’язок, з’єднання)

розділ граматики, що вивчає правила поєднання слів у речення в певній мові.

Значення в інших словниках

1. синтаксис — си́нтаксис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. синтаксис — [синтаксиес] -су, м. (на) -с'і  Орфоепічний словник української мови
3. синтаксис — -у, ч. 1》 Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. 2》 Будова речення й словосполучення та способи поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. синтаксис — СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. До складу граматики належить морфологія – вчення про будову слів та їх парадигми – і синтаксис...  Словник української мови у 20 томах
5. синтаксис — 1. притаманні певній мові засоби та правила створення мовних одиниць; 2. розділ граматики, що вивчає мовотворчі процеси: поєднуваність і порядок розташування слів всередині речення, загальні властивості речення і судження як частини тексту.  Універсальний словник-енциклопедія
6. синтаксис — СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові...  Словник української мови в 11 томах