Значення в інших словниках
-
синтаксис —
си́нтаксис іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
синтаксис —
-у, ч. 1》 Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. 2》 Будова речення й словосполучення та способи поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
синтаксис —
СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові. До складу граматики належить морфологія – вчення про будову слів та їх парадигми – і синтаксис...
Словник української мови у 20 томах
-
синтаксис —
си́нтаксис (грец. σύνταξις – побудова, зв’язок, з’єднання) розділ граматики, що вивчає правила поєднання слів у речення в певній мові.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
синтаксис —
1. притаманні певній мові засоби та правила створення мовних одиниць; 2. розділ граматики, що вивчає мовотворчі процеси: поєднуваність і порядок розташування слів всередині речення, загальні властивості речення і судження як частини тексту.
Універсальний словник-енциклопедія
-
синтаксис —
СИ́НТАКСИС, у, ч. 1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові...
Словник української мови в 11 томах